Виділення обов'язкової частки у майні спадщини

Згідно законодавчих норм спадкодавець повністю вільний у визначенні кола своїх спадкоємців. Його воля закріплюється в документі, під назвою, заповіт. Коло спадкоємців, зазначених в заповіті, і розмір часток кожного з них не залежать від черговості спадкування за законом. Одночасно з тим, чинне законодавство вводить один виняток, спрямований на обмеження свободи виявлення волі спадкодавця. Йдеться про залучення спадкоємців, якими гарантується обов’язкова частка в спадщині.

Хто має право на обов’язкову частку у спадщині?

Під спадкуванням обов’язкової частки мається на увазі особливий порядок спадкування, який не залежить від волі спадкодавця, викладеної в заповіті. Крім цього ст. 1235 ЦК України встановлено, що спадкодавець під час складання заповіту не має права відмовити в спадщині осіб, які претендують на обов’язкову частку у спадщині.

Стаття 1241 Цивільного кодексу України передбачає перелік таких осіб:

• Діти спадкодавця, які не досягли повноліття (18 років);
• досягли повноліття, але непрацездатні діти спадкодавця;
• Батьки, які є непрацездатними;
• Один з подружжя який пережив в разі його непрацездатності.

Необхідно відзначити що непрацездатність може виникати внаслідок двох різних причин. По-перше, особи можуть бути непрацездатними за віком, тобто в разі досягнення ними пенсійного періоду. По-друге, спадкоємці можуть бути непрацездатними за станом свого здоров’я. Йдеться про інвалідів 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, якщо їх інвалідність встановлена МСЕК.

Випадки, коли виділяється обов’язкова частка в спадщині

Перш за все, повторимо, що право на спадкування обов’язкової частки жодним чином не залежить від волевиявлення заповідача або інших спадкоємців і від їх згоди на визначення такої частки. Крім того, право на обов’язкову частку у спадщині мають спадкоємці як проживали разом зі спадкодавцем, так і ті, які не проживали.

Відзначимо, що утриманці, які є непрацездатними, які перебувають на утриманні спадкодавця і проживають разом з ним, права на отримання обов’язкової частки в спадщині не мають.

Відповідно, обов’язкова частка в спадщині підлягає виділенню в випадках:

• Якщо має місце бути факт порушення права спадкоємця, який має право отримати обов’язкову частку;
• Якщо в заповіті немає вказівки про спадкоємця, який має право на спадкування обов’язкової частки;
• Якщо частина майна, заповідана такому спадкоємцю, менше, ніж його обов’язкова частка.

Перераховані в статті 1241 Цивільного кодексу України особи незалежно від змісту заповіту мають право на отримання 1/2 частки, що належить кожному з них в тому випадку, якщо б успадкування відбувалося за законом.

Стаття 1241 ЦК України містить перелік підстав, за наявності яких обов’язкова частка може бути зменшена:

• не підтримки відносин з спадкодавцем спадкоємцем при наявності такої необхідності;
• Погані взаємини спадкоємця із спадкодавцем;
• Інші обставини, які мають істотне значення.

Також, виходячи зі змісту статті 1241 ЦК України, можливо зробити висновок про наявність заборони на покладання яких би то не було зобов’язань на спадкоємців обов’язкової частки в рамках цієї частки. Виходить, що таких спадкоємців (знову ж таки, в рамках належної їм обов’язкової частки) не можна обтяжити, наприклад, обов’язком виконати заповідальну відмову або інші дії).
Майно яке враховується при розрахунку обов’язкової частки:

• Вартість заповідальної відмови, встановленої на користь осіб, які мають право на отримання обов’язкової частки;
• Вартість майна домашнього вжитку та використання;
• Вартість іншого майна, а також майнових прав, які переходять до такого спадкоємця.

Яким чином визначається обов’язкова частка в спадщині?

В цьому випадку передбачений наступний порядок дій:

1. Встановлюється наявність серед родичів спадкодавця осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині;
2. Обсяг спадкової маси ділиться на кількість спадкоємців, які наслідували б майно не за заповітом, а за законом;
3. Обов’язкова частка у спадщині складе половину величини, отриманої в результаті виконання операції, зазначеної в пункті 2.